Biffy Clyro

можна тільки позаздрити їхньому таланту писати стільки чіпких пісень, а Саймону Нілу залишатися таким красунчиком, і навіть у такому вже поважному статусі стадіонного рок-гурт їм все одно вдається додавати в свій сучасний матеріал трошки чогось прогресивного, альтернативного, десь дурнуватого, ніби кожного разу підморгуючи своїм старим фанам, які памʼятають з чого все починалось

попри те, що я знов наївся класних приспівів, вже впʼяте здається, що тріо просто пробігає чергове переможне коло після Only Revolutions, бо відверто кажучи, що по звуку, що по сенсам це схоже на стагнацію