Буває так, коли взагалі нічого не очікуєш, а результат тебе настільки приголомшує, що ти забираєш всі свої слова назад. Так ось, це не той випадок. Короткий follow-up до дебютного альбому нового проєкту Кіта Баклі якимось чином зміг погіршати всі й так доволі слабкі аспекти The Light Age. По-перше, одразу помітне звучання демо якості, таке враження, що ніхто навіть не намагався додати життя цим стерильним пісням. А самі пісні натужно намагаються показати штучну важкість, а для цього немає, а ні рифів, а ні енергії. Я б з більшим задоволенням послухав їхні спроби в радіо-рок хіти, ніж цю абсолютно не щирий півот у хардкор, грати на полі Better Lovers з таким ненатхненим сонграйтінгом безглуздо. Але на мій подив найслабшим на Combust виглядає саме Кіт, а особливо його тексти, які відчутно потупішали, навіть у порівнянні з дебютником, до висот його лірики в ETID тут, як до Евересту. Всі ці повторення банальних рядків вже просто не працюють. Жодна з цих пісень не стане чиєюсь улюбленою. Все одно маю надію, що брати Баклі колись помиряться.