Вже можна сміливо називати групу великою, і це без насмішки і перебільшень. Шотландці випускають один за одним шикарні альбоми, нехай навіть два попередніх мені сподобались трохи менше решти їхньої творчості. І традиційно до кожного повноформатника виходить не менш шикарний збірник бі-сайдів, щоправда цього разу вони вирішили зробити акцент на тому, що це саме повноцінний сестринський альбом торішньому A Celebration of Endings. Але шви наспіх зшитих між собою треків все одно просвічуються, тому все-таки це збірник, що аніскільки не применшує його крутості. Самі пісні дуже хороші, і що мене особливо порадувало — це те, що в них відчувається дух старих Біффі, які вміли дуркувати і з легкістю експериментували з тим, що по ідеї ніяк не мало клеїтися до їхнього звуку. Фаталізм лірики цих двох релізів наводить на темні думки про майбутнє групи, але енергія каже про протилежне.