Ну що ж, СтДж офіційно випустили свій найкращий альбом після The Harvest, і він настільки хороший, що дещо руйнує попередні два. Пісні Сонцю вийшли живими та натхненними, дуже добре спродюсованими, а кожна з них сфокусована на якомусь одному аспекті музичного ландшафту проєкта. Є й класичний стоунер із Shadowland, є рокерський бенгер See You on the Road, прог-балада Lost in the Rain, експерименти на Low, та, мабуть, найкращі оупенер і клоузер. Саме життя в їхньому новому звучанні мене вразило найбільше, все легке, віртуозне на барабанах, якісно заспівано, ще й розмальовано гармоніями, де треба. Альбом міг би стати дійсно знаковою подією на нашій сцені, але треба прийняти, що цього не буде. Я вже можу передбачити, якою буде реакція та деякі коментарі, і розумію їхній сентимент з приводу того, як сформувався цей новий європейський склад, тому варто визнати, що, як і зі Space of Variotions, Україна втратила ще один тяговий гурт, а правильніше буде: гурт втратив Україну.