A seashell in a sea of shells
Коли отримав запит на огляд саме цього альбому на Buy Me a Coffee, по-перше, здивувався, по-друге, подумав, що навіть переслухувати не буду — все одно знаю напамʼять. Але все ж таки переслухав, дійсно памʼятаю альбом досконало, проте все одно почув щось нове, чого раніше не помічав. Є такий вислів англійською, як comfort food, comfort movie, типу щось таке комфортне, що точно підніме вам настрій, так ось Catch Without Arms це мій comfort album. Якось я не звертав увагу на те, наскільки він добрий, які там приємні, життєствердні слова, вони глибокі, а водночас дуже прості для сприйняття, знов таки, як кажуть англійською, relatable. Музика теж має цей оптимістичний вайб, хоча сама по собі доволі експресивна, місцями навіть агресивна, але це завжди було їхнім фірмовим почерком: малювати грубим шпателем дивовижні мурали. Варто додати, що у 2025 платівці буде двадцять років, а вона все що звучить неперевершено, їй непотрібні ремастери та ніякий перезапис. Однак в мене є ще одна дата, яка зробить вам неприємно, останній альбом dredg вийшов понад 10 років тому.