якщо ви не знали, що Вілсон справжній король сучасного прогу, після прослуховування цього альбому ви це ніколи не забудете, гадаю, що найбільшим досягненням цієї робити буде вважатися її особливий стерео мікс, мені, на жаль, не було під рукою апаратури, на якій це можна було б відчути сповна, але вірю, я повірив, на The Harmony Codex є одні з найкращих пісень його сольної карʼєри, що насправді більше каже про карʼєру Стівена Вілсона, а не про сам альбом, краще ніж The Future Bites і на цьому добре
в мене склалось таке враження, що кожною піснею Стівен намагається задати якийсь новий вайб і напрямок, який потім нікуди не приводить, я б краще послухав цілу платівку інструментальної музики від нього, ніж декілька інструменталів тут, які дещо ламають темп та драматургію альбому, нагадав мені про The Future Bites