в жанрах написано пост-хардкор, нойз рок, слоукор, пост-панк, метал, прог, дрон, і це все правда, але можна з чистою совістю назвати це експерименталом, і Sprain один з тих гуртів, які заслуговують на такий лейбл найбільш, з початку і до самого кінця здається, що твій мозок палає, що стався якийсь апокаліпсис, а ти його проспав та намагаєшся зрозуміти наслідки, слухаючи цей альбом, від The Lamb as Effigy іноді буквально стає погано, проте виключити його не хочеться, навпаки, послухати ще раз, ще мені дуже подобається обкладинка, це справжній метакоментар сучасності, в якій ми зараз живемо, в принципі, як і сама музика
ой не для всіх, ой не для всіх, треба прийняти те, що на альбомі є дві 24-хвилинні пісні, не завжди є півтори години на нього, фоном таке точно не послухаєш