Дивовижна історія повернення до своєї пікової форми після жахливо невдалого The Spark продовжується на вже другому альбомі Шикарі, і я реально заздрю їхній завзятості. Музично ще більше експериментальний, але при цьому дуже впевнений, є фірмова електроніка, навіть брейкдауни повернулись, максимальна увага приділена вокальним гармоніям у приспівах, та й в принципі Рау тут співає, як ніколи гарно. Я навіть не знаю про що ще можу написати, все хороше помічаєш при першому ж прослуховуванні, а нічого поганого й зовсім немає. Але Enter Shikari після свого становлення завжди були гуртом потужних сенсів, гадаю, на це і треба звернути трошки більше уваги. Цікаво, що цей той випадок, коли мене взяли своєю непробивною впертістю, тобто я далеко не завжди погоджувався з їхніми меседжами в піснях, доволі часто це була банальна ліберальна повістка та погляди, які транслювались, були з самого що не є мейнстриму. Коли я чув ці проповіді, нерідко хотілось спитати: нікого немає на протилежній стороні цього питання, для кого це? Проте з наростаючою радикалізацією в суспільстві майже по будь-якім більш-менш політичним питанням, чи тим проблемам, які мимоволі стають політичними, ти розумієш, що такий рупор потрібен, він має бути гучним, як ніколи сьогодні. На зворотному кінці надто багато темряви та ненависті, тому я радий, що саме вони дарують свою любов всьому світу.
недовгий, а якщо прибрати інтерлюд, коду й аутро, то і зовсім залишиться пів години музики