Насправді все, що я написав хорошого про thoughtcrimes того тижня, можна сказати й про цей реліз. Але кліше все ж таки присутні, і дуже чутно, ким вони надихалися, коли писали цей альбом, а я таке не люблю. Хоча в противагу тут і набагато більше експериментів, і насправді вони зараз і мають головну цінність в їхній музиці. При першому прослухуванні навіть не виходило відрізнити, в яких місцях власне треки поділяються на пісні, іноді паузи безшовні, а в самій пісні, як раз, трапляються ну такі химерні повороти. До звучання тих самих The Armed ще, звісно, далеко, але вони на правильному шляху і вже прослідковується деяка багатошаровість. В порівнянні з дуже overrated дебютником Die on Mars на свому другому альбомі The Callous Daoboys звучать більш зухвало, особливо це належне до вокального підрозділу, і їм це дуже пасує.
для фанатів гурту це точно буде одним з #AOTY, але на жаль я поки що не фанат