Я досі пам'ятаю свій захват, коли тільки стартувала промо-кампанія для цього альбому, яка виявилась грою альтернативної реальності, наповненою містикою і таємницями. Інформація про концепт альбому і світ, у якому розгортаються події, подавалась поступово у вигляді різних сайтів з майбутнього; потім це пояснилось тим, що один з учасників спротиву надіслав з тоді здаленого 2022-го року нам у минуле кеш свого браузера, щоб попередити про загрозу тиранії, що насувається. Year Zero малював похмуру дистопію, яка була реакцією і алюзією на президентство Джорджа Буша-молодшого, але робив це тонко і цікаво, не опускаючись до банальної пропаганди в руках його опонентів. Історія закінчувалась тим, що люди почали відчувати так звану The Presence: величезну ефемерну руку, що спустилась з небес, її і можна спостерігати на обкладинці альбому. Досі невідомо, що це таке, чи наслідок популярного тоді наркотику парепіну, чи причина — отруєна терористами вода, чи справді божественне втручання, але страх безперечно навівало. Я і сам, коли вперше побачив цю моторошну руку в трейлері, мало зі стільця не впав. У плані музики платівка була сприйнята прохолодніше, ніж її лор, як фанатами, так і критиками, але тепер мені здається, що чим ближче ми наближаємось до того самого 2022-го року, тим більш актуальним стає Year Zero і потроху займає місце найулюбленішого у Трента Резнора і команди.