Що це, альбом реміксів, чи лайв, чи колаборації, або збірка старих хітів? Так. Мабуть, в цьому не до кінця зрозумілому позиціонуванні й криється моя неоднозначна реакція на цей реліз. З одного боку я був у захваті від відео з фестивалю, а з іншого невпевнений, що це так само цікаво слухати без неймовірного перформансу. Я дуже радію вибору пісень на цій компіляції, особливо кількості з Year Zero, але при тому не розумію, чому немає треків з The Fragile та With Teeth. І, звісно ж, приємно було знов почути Меріквін, але наживо вона виконала набагато більше матеріалу. При тому деякі хіти було перероблено капітально, десь на краще, а щось залишилось майже недоторканим. Всі пісні з Hesitation Marks прозвучали гірше, а свіжак з саундтреку до Трону набагато яскравіше. Загалом здається, що ця платівка спрацювала більше як нагадування про безумовну велич NIN, ніж дійсно самостійний проєкт.
А ще мені це нагадало Diablo II: Resurrected, на яке дивишся і думаєш, що гра завжди була такої. Поки не побачиш, як вона справді виглядала…