
як і з більшістю сольників Вілсона є дуже багато того, що має сподобатись, цікаві прогові моменти, бездоганне виконання та кришталево чисте звучання, цього разу в більш приземленій естетиці, що після суцільного футуризму точно пішло на користь, концепт теж цікавіший за попередні
як і з більшістю сольників Вілсона альбом повністю позбавлений хітів і чогось, за що можна було б зачепитися з першого прослуховування