Як можна бути одночасно настільки гарним і потворним, глибоким і дурним, сумним та смішним — цей альбом суцільний парадокс, де атональний спів ідеально гармонізує з дисонансами, а під ламані ритми хочеться вправно танцювати. Шок, який він викликав у музикантів не передати, але при тому дуже просто заходив менш досвідченим слухачам. На цій платівці немає жодного слабкого місця, кожна пісня стовідсотковий хіт із неймовірним чіпким приспівом. Сповнені іронії тексти виконуються одним з найоригінальніших вокалів, акомпанемент для нього вдало балансує між мат-роком та електроклешом з гострим відчуттям того, що ти слухаєш музику з якогось недалекого майбутнього. І не можу не пригадати, яке щастя відчував, коли почув це все наживо на їхньому концерті в Києві.