Nine Horses

В якомусь сенсі продовженні сольної карʼєри Девіда Сілвіена, того самого, з легендарного нью-вейв гурту Japan, але більш приджазоване, стримане та тонке. Девʼять пісень кружляють навколо як ніколи гіпнотичного голосу Девіда, кожного разу заходячи з іншого боку: зі сторони альтернативного року, із елементами арт-попу, обовʼязково ембієнт і, звісно ж, британська нудьга. Все таке неквапливе, проте повне, дуже-дуже живе у своєму виконанні, однак все одно іноді межую з якоюсь механічністю, завжди неймовірно цікаве. Роками цей альбом є моїм зимовим саундтреком, саме до такої сухої білої зими, яка одночасно надає тихий спокій та вселяє підсвідомий жах перед цим холодом.