Я дізнався про Cardiacs на форумі (це було так давно) Оушенсайзу, де Майк Веннарт дико фанбоїв цей гурт при любій нагоді та постійно наголошував на те, що вони є їхнім найбільшим інфлюєнсом. У 2008 році в їхнього лідера Тіма Сміта стався серцевий напад, а потім інсульт, дванадцять років після цього він намагався писати, записувати та навіть виступати, поки не помер після ще одного інфаркту. Цей спадок без перебільшення легендарного гурту, піонерів жанру прог-панку, міг би так і залишитись без завершення, але сталось диво, а насправді єдине логічне рішення, Кардіаки запросили Веннарта закінчити той матеріал, який залишився після Тіма. І це звучить неймовірно. Одночасно тріумфально і гірко, актуально й ретро, сфокусовано та химерно. А головне, що LSD не викликає відчуття суму по тому, що могло б бути, навпаки дає зрадіти за те, що є. Проте музично для таких пісень треба бути підготовленим, ці гармонії, прогресії далеко не одразу можуть прийтись до смаку. Тим часом 2025 продовжує бути роком посмертних релізів.