Silverstein

той рідкісний випадок, коли спроба вхопитися за сучасні тренди, дійсна пішла на користь і до лиця, всі ці брейкдауни, прихардкорені швидкі куплети, чисті приспіви, елементи мазафаки й максимально квантований звук прям спрацювали та оживили гурт, який, здається, був музичним трупом останні років десять

тож можу повторити тільки те, що писав про Anitbloom на початку року, тому сенсу в цій дилогії не бачу зовсім, другий фактично альбом такий самий, не важче, не сумніше, тільки без поп-панку, нащо було розтягувати це на двох коротких релізів, коли з цих пісень можна було зібрати непоганий повноформатник, або дійсно хороший EP