той рідкісний випадок, коли спроба вхопитися за сучасні тренди, дійсна пішла на користь і до лиця, всі ці брейкдауни, прихардкорені швидкі куплети, чисті приспіви, елементи мазафаки й максимально квантований звук прям спрацювали та оживили гурт, який, здається, був музичним трупом останні років десять
але половину й без того коротенького релізу займають якісь поп-панк пісні а-ля Green Day і повністю руйнують той енергійний вайб, який задає оупенер, чому не можна було їх залишити для другої частини під назвою Pink Moon, яка вийде пізніше цього року, мені незрозуміло, як і мета цього проєкту в цілому