цей новий оркестровий спін на попередній альбом дещо покращив їхню спробу в бугі-рок, особливо на початку дійсно здається, що їм вдалось зробити з цього концепту щось вдале, бо технічна реалізація, аранжування, звук, як завжди, на висоті
але чим далі по треклісту, тим цей гімік швидше набридає, пісні починають звучати як плейсхолдери до якоїсь наступної ітерації звучання гурту