Nightmares blind their mind's eye
Це, мабуть, буде першим альбомом Кататонії, який мене не сподобався. Я колись писав, що просто радію тому, що можу далі слухати гурт, фанатом якого я є вже понад 20 років. Так ось, схоже, комусь з нас все ж варто зупинитися. Бо мені тут не подобається буквально все: дебільна назва, жахлива обкладинка, дефолтні тексти (heil satan, що?) та історія навколо того, як з гурту пішов Андерс. Але любов така штука, за один невдалий реліз не пойде, тому я все одно люблю цей гурт, ту атмосферу, яку він досі спроможний створити, той магічний вокал Йонаса Ренксе. Повернення до прогу а-ля The Fall of Hearts можна назвати дещо успішним, всі ці розлогі гітарні соло, хитромудрі структури пісень дійсно їм личать, але коштом цього втратилися хуки та моменти, які можна було б запамʼятати; все перетворилось на розмитий ландшафт, гарний, але невиразний, і тільки експеримент шведською трохи розбавив цей ефір. Я не знайду тут своїх нових улюблених пісень, але зануритися в ці Кошмари у пошуку все одно було трошки цікаво.