Rwake

дійсно нагадало мені про засилля гуртів наприкінці девʼяностих, які застрибували в цей новий жанр, хто зі сладжу, хто з думу, хто зі стоунеру, потрошки формую нову фабулу того, що почнуть називати пост-металом, на цьому альбомі є багато ностальгійних моментів, а є навпаки такі, які мене приємно здивували, будь-то швидкісні ламані синкопи чи ця атмосфера ближча до якогось паган металу

а ось вокал звучить якось зовсім не сучасно, як своїми партіями, так і аранжуванням та продакшеном