Я щось забув, що вони вже грають далеко не той прог, який був на Good Apollo I’m Burning Star, а тепер це стає все ближчим до поп-року для стадіонних турів. Але навіть в цьому жанрі не можу назвати цю платівку вдалою. Плаский звук, однакові вокальні партії, і ще цей дебільний feel good вайб. З приводу концепту нічого не можу сказати, бо в мене банально не знайдеться часу розібратися у всій цій історії з декількох частин та вʼїхати повністю в контекст і вигаданий Клаудіо лор. В момент, коли я вже остаточно розчарувався зненацька починає грати щось прогресивне й цікаве, яке незрозуміло як клеїться до попередніх десяти треків, бо звучить зовсім окремо — це The Continuum I-IV і цим чотирьом пісням я б з радістю дав #EPOTY