Мушу зізнатися, що слухав KSE тільки в їхній період з Говардом Джонсом, тому цей хайп про те, що це перший реліз гурту за шість років на мене не спрацював. Як і вся історія з поверненням оригінального вокаліста — я все одно залишаюсь фанатам Говарда та альбому The End of Heartache, як би він комічно зараз не звучав. А ті сингли, які мені потраплялись, викликали відчуття, що вони намагаються модернізувати своє звучання під щось сучасне й відійти від класичного канону, дарма.
проте на цьому альбомі здається, що було правильне рішення повернутися до коріння, і не просто наробити клонів свого раннього матеріалу, а дійсно спробувати зіграти у 2025 році те, що вони робили двадцять років тому, зі всім досвідом та можливостями, вийшло живо, енергійно, особливо це відчувається в барабанах, точніше в цьому тамбурині, який для мене став відкриттям
Ліч, хоч і старається звучати, як юнак, і пробує багато всього вокально, далеко не всі ці спроби вдалі, а приспіви вийшли якісь зовсім однонотні, і якщо я десь ще раз почую риму nation-alienation