Tombstone Poetry

З першої хвилини дивує таке цікаве нетривіальне поєднання кантрі, шугейзу, інді-року, ще трошки припанковане, навіть не знаю, як це правильно називати. Альбом ніби саундтрек до меланхолійного драматичного серіалу, де головний герой заборгував усім, але все ще тримає стиль. Тут є щось таке щемке, але з панчем, не завжди обтесане, іноді навіть інструменти не строять, але у підсумку якось все складається в доволі докінчену картину. Й глибини тут здається більше, ніж належить дебюту, проте така коротка форма, як пісень окремо, так і релізу в цілому, мабуть, не дають можливості повністю розкрити цей потенціал.