Їхня остання (моя улюблена) платівка не могла оминути GOAT тиждень на каналі. Насправді це єдиний по-справжньому повний альбом, ну може ще Ghost in the Machine, бо всі попередні страждають від розповсюдженої хвороби релізів тієї ери музики, де на повноформатнику були тільки пару синглів, справжніх хітів, а все інше просто філери. А тут є якась концепція, ідея, що троє дико талановитих сонграйтерів можуть наробити абсолютно різної музики, проте все одно бути синхронними в цьому. На Synchronicity є не тільки найпопулярніша пісня тріо, але й доволі серйозні експерименти, як з жанровою формою, так і з матеріалом, які дійсно були попереду свого часу. Тільки послухайте лихоманний трек Mother і скажіть, що він не нагадує творчість Daughters. Сильними сторонами The Police все одно залишаються те, наскільки музичними вони були в кожному звуку, скільки нестандартних цікавих рішень могли приймати, ну й, звісно ж, голос Стінга.