Роками, коли мене питали про найважчий альбом, що я чув, то моя відповідь була: цей. Що може й не зовсім так, бо є альбоми важчі емоційно, типу тих самих Swans чи GY!BE, та й в плані звучання теж існують Merzbow та Masonna, але в металі я дійсно не можу пригадати когось гучнішого, такого ж безкомпромісного у своєму матеріалі, з більш брудним звуком. У плані продакшену воно дійсно ближче до якогось нойзу, ще й фірмові гітарні ефекти Педрама Валіані (Frontierer) перетворюють цю музику на щось механічне, нереальне. Annihilated дійсно знищує, і така постапокаліптична обкладинка максимально додає до цього досвіду. Переслухав зараз і пойняв, що став трошки балуваним і вже не настільки зруйнований цим гірким струмом дисторшну, проте все одно вражений, тож хочу ще.