Тому чому б не розпочати з мого найулюбленішого гурту, тим паче є така нагода: їхній magnum opus нарешті повернувся на стримінги, ще й в ювілейному видані з демками двох нових пісень. Для мене Frames завжди був альбомом, де манчестерці повністю піддались пост-року, не втративши при цьому свого тяжіння до альтернативи. Треки стали помітно довшими, додалась чарівна репетативність, яка наче намагається увести слухача в транс, аранжування ще більш розшарувалися, а тематично це, мабуть, найбільш інтроспективна робота із сенсами, які досі мені розкриваються. Синтезатори почали використовуватись частіше, три гітари своїми ефектами розмивають все в одну стіну звука, Майк чуттєво співає свої найчіпкіші мелодії — ось вона, їхня фінальна форма. Якщо додати до цього феноменальне лайв відео, де вони грають Frames повністю наживо, то це буде один з найдивовижніших музичних досвідів у моєму житті. Який зможе перевершити тільки наступна платівка Оушенсайз, але це вже зовсім інша історія...