Kimbra

Кімбра зараз переживає якісь ненайкращі часи, я читаю її щотижневу кореспонденцію і складається враження, що людині ще важче й важче існувати в світі сучасної музики. У світі, який втомився чекати від неї ще одного Vows, а її експериментальний поп цікавить людей все менш. А вона, як справжній митець, продовжує лупати цю скалу, цього разу з допомогою від десяти друзів. Результат звучить, як компіляція різних фітів і демок, без єдиного напрямку чи концепту, а те, що альбом виходив по одній пісні останні півроку, не додає цілісності цьому твору. Як бенчмарк всіх талантів Кімбри Джонсон та її вміння колаборації, Idols & Vices працює, але не як самостійна платівка. Питання залишається, нащо цьому проєкту ще й другий том?