Полюбити творчість Тобі Драйвер це той ще челендж, але коли ти вже там, виходи немає. Це дійсно один з найталановитіших найнеортодоксальніших композиторів сучасності й, звісно ж, найбільш не визнаний, бо слухачів у всіх його проєктів на рівні локального гурту. Але це не заважає насолоджуватись чистим генієм його сонграйтингу та хистом до органічного ускладнення простих речей і спрощення складних. Цього разу Тобі взявся за мінімалістичні балади, які, за його словами, йому не хотілось робити надто прогресивним, але це все брехня: у гармоніях, аранжуваннях є стільки нюансів, що розібратися в цьому всьому без глибоких знань музичної теорії просто неможливо. Центральною на Вороні є лірика і вона теж плутана, болюча, проте природно існує з акомпанементом. Одна з пісень була написана Драйвером уві сні, я б не здивувався, що і весь альбом теж, тому що він так і звучить, як магічне сновидіння, без початку і кінця.
не розумію його фіксації на своїй зовнішності, хочеться вже якоїсь нормальної обкладинки