Як і Zeal & Ardor, Fontaines D.C. теж здається наслухались альтроку, а точніше брітпопу, але на противагу першим зробили правильні висновки. А саме, що класну пісню можна написати на базових акордах, що шугейз це не просто мутний звук, а виняткова атмосфера, і що прийшов час кидати пост-панк. Останнє вже потрохи перетворюється на тренд, спочатку Айдлс, тепер ці. В обох випадках це дуже пішло на користь. Кожна пісня одразу закохує в себе, не подразнює рецепторів, а ніби затікає в тебе, навіть всі сингли (деякі з них мені спочатку не дуже сподобались) стали моїми улюбленими треками на альбомі. В чому секрет? Як і завжди, в концентрованому баченні, кристалізації ідей та досконалому розумінні того, що має сказати твій твір. І Romance розказує історію любові, не завжди гарну, не завжди приємну, але робить це чесно, цікаво, майстерно. Він звучить, як виглядає його обкладинка, всі образи, які він будує, одразу закарбовується у підсвідомості, кожне коло прослуховування, як і в стосунках, робить тебе ближчим з цією платівкою. Це Love Song Роберта Сміта 2024 року.