toe

Памʼятаю, що у двохтисячні мене можна було легко вразити трьома словами: построк, математика, Японія. Але з часом всі три ці характеристики перетворились на карикатуру самих себе. Чого не можна сказати про гурт toe, який дійсно продовжив еволюціонувати, а у підсумку тріо перетворилось на щось дійсно унікальне, що вже зовсім не так просто класифікувати. Це щось технічне, але без флексу, воно гарне, миле, проте не нудотне, ніби і якесь експериментальне, однак все одно пісні схожі саме на пісні. І всі ці аспекти на їхньому останньому альбомі підкреслені ще товстіше, а те багате музичне різномаїття все одно дуже органічно вкладається у повне прослуховування платівки. Як той антистрес мʼячик, NOW I SEE THE LIGHT хочеться мʼяти й мʼяти.