Glassing

Я вже колись писав про них, що відчувається такий вайб локал бенду, який сказав, що їхню музику надто складно схарактеризувати одним жанром, тому вони винайшли свій. Але це дійсно так. І на своєму четвертому альбомі Glassing це все ж таки продавали до кінця. Тепер їхній матеріал звучить реально унікально та має впізнавану атмосферу. Окрім вже доволі звичного блекгейзу на релізі можна почути й швидкісне скрімо, й дронові інтерлюдії, і більш пост-металеві опуси. Це все дуже гарно вкладається в загальну драматургію платівки, яка намагається перетворити прослуховування на подорож у потойбіччі — їй це вдається.

цей плачливий чистий вокал під тонами реверу нагадав мені епічну пісню Кататонії Inside the City of Glass