unpeople

you are unpeople

we are all unpeople

Чомусь мені завжди просто впізнати британський рок: у ньому присутня якась зухвалість та постійні спроби пустити слухача у танець. Новий проєкт Люка з Press to MECO не виключення, однак на п'яти піснях з дебютного EP знайшлось багато місця ще й для інших інфлюєнсів. Я чую, звісно, Deftones, навіть трохи Architects, а ще The Armed, але все запаковане у більш попсову форму. Є брейкдауни, є багатоголосся, є цікаве звучання, яке одночасно живе і сучасно спродюсоване. Реліз дійсно звучить, як нова музика, але не вистрибує зі штанів, щоб всім показати, наскільки він унікальний і відрізняється від всіх інших.