RiTchie

У 2021 я знайшов для себе новий улюблений гурт, Injury Reserve, який одразу розпався, тому що один з учасників цього тріо, Stepa J. Groggs, помер. By the Time I Get to Phoenix став моїм альбомом року, але свербіж за чимось таким досі не вгамувався. Тож у мене була надія, що у цьому мені допоможе перший сольний проєкт одного з решти музикантів. І так, і ні. Завдяки фірмовому продакшену Паркера дебютний альбом RiTchie with a T дійсно схожий на той апокаліптичний гарячковий сон, яким була подорож до Феніксу. Однак настрій, все ж таки, інший, легкий, більш подібний до ранніх робот його оригінального колективу, що насправді непогано, я й не очікував на логічне продовження. Але відчуття, що Triple Digits [112] це колекція незакінчених демок мене все одно не залишає, я розумію, що ця фрагментарність є частиною всього low effort концепту, просто я нічого не можу зробити з моїми надто високими очікуваннями.