Civerous

альбом звучить під пару назві та артворку, це дійсно лабіринт, він викликає справжню клаустрофобію, Maze Envy одночасно думовий, блековий і дезовий, проте слухається, як один довгий нескінчений прогресивний трек, попри відчутний нахил у бік какофонічного безладу, їм якось вдається витягти на поверхню щось таке гарне, музично привабливе, що від цих мелодій, соляків, пасажів майже сльози виступають, а ще й звучання дуже тягове, з характером і чисте

лірику краще не читати 🚬