як для емо реп альбому, він доволі прогресивний у структурах пісень та експериментальний у звучанні, хорошим рішенням було невимушено награти найпростіші акорди на акустичній гітарі та покласти на ще простіший біт, ніколи такого не чув, навіть кострубатий автотюн не зміг зіпсувати одні з кращих вокалів у музиці на сьогодні, особливо чоловік Меган Фокс звучить феноменально, він постійно пробує нові техніки вокалу та різні манери, іноді я навіть зупинявся, бо не вірив, що це все співають всього дві людини, тематично платівка сфокусована на тому, як погано бути одиноким, всі десять треків цей меседж наполегливо вдовбується у слухача, десь після третього прослуховування я нарешті зрозумів, що одиноким бути сумно, ще мені дуже сподобались рядки Woke up sad, woke up sad than a fuck / Woke up sad, guess I'm happy when I'm sad as a fuck / I'm gon' survive in this shit, and stay alive in this shit / And thrive in this shit, I will not die in this shit, Кендріку Ламару треба буде серйозно попрацювати, щоб якось це перебити
хочеться, щоб альбом був довшим, сподіваюсь на делюкс видання з інструменталами