Dödsrit

як для блек металу з елементами красту, чи, як каже сам гурт, блекенд краст панку, це прям дуже мелодійне, стільки соло, гармонійних гітар, в принципі композиційно все дуже серйозно зроблено, але коли вони уходять в справжній блек, то теж звучить доволі круто, епічності додають акустичні інтерлюдії (куди ж без них) і загальний розмах концепції платівки, мабуть, таке позитивне враження ще забезпечується просто топовим продакшеном

у другий половині альбом чомусь вирішує стати здебільшого інструментальним і занадто надовго