Не вийде щось написати про цей альбом, не порівнюючи його з попереднім, дуже гарним Modern Escapism. Хоч той теж трошки загрався у Deftones worship, але суттєво відрізнявся від низки гуртів, які робили те саме тим, що був більш пост-роковим. На Ceremonia вони вирішили все це кинути, зіскочити з цього потягу, як на мій смак, зарано, і почали грати доволі простеньку альтернативу з елементами шугейзу. Звучить це все скучно, без вогника, зовсім не натхненно. Але подивимось, куди ця траєкторія приведе гурт далі, поки що їм конче необхідно чимось замінити амбіції та експерименти їхніх попередніх робіт, може кращим вокалом і текстами. Іронія того, що цей альбом названий, як одна з нових пісень Дефтоунс мене не промайнула.