Frank Carter & the Rattlesnakes

перший альбом Картера за сім років, який мені сподобався, це не дивно, тому що цього разу Френк вирішив, що на ньому будуть тільки хіти, неважливо це бенгер чи слоубьорнер, немає жодної слабкої пісні, це все, звісно, дуже відрізняється від того, з чого починався цей проєкт, а від Gallows не залишилось нічого, що не заважає Dark Rainbow бути крутим, чуттєвим, різноманітним, і дуже впевненим в тому, що він робить, те саме стосується й рудого хулігана з Гартфордширу

на вокалі дуже помітний автотюн не найвищого ґатунку