Нарешті зʼявився альбом справжніх концентрованих сенсів. Не хочу писати про що саме ця легка нестерпність буття, краще послухати, Іра декламує свої тексти набагато влучніше, ніж я зможу їх інтерпретувати. Тон одного з найкращих українських альбомів цього року прекрасно задається інтро так інтерлюдеями з цитуванням чесько-французького письменника Мілана Кундери, за знайомство з яким, я теж вдячний. Музично платівка також вийшла глибока й продумана, проте є до чого причепитися: здається, що не вистачило сміливості вивести всі ці багаті аранжування наперед, більше показати їх, тому що зараз голос домінує над музикою. Уважний читач помітить, що я написав повністю зворотний відгук про живий виступ Renie Cares, так і є — тоді це мало більш какофонічний характер, а тут мікс зовсім обережний якийсь вийшов. Але я розумію труднощі з тим, як всі цю кількість інструментів звести в одне консолідоване звучання, не втративши при тому головний наратив. При всьому цьому у 2023 році тільки при прослуховуванні цих пісень після декількох рядків в голові у мене звучало тихе «Вау!»