По-перше, це, звісно ж, не зовсім альбом тільки з імпровізаціями на флейті, як було обіцяно. New Blue Sky повноцінний ембієнт реліз з елементами філд рекордінг та фрі джазу, окрім флейти є ще достатньо іншого акомпанементу, у пісень є структури, і вони дуже відрізняються. Але превалюючим все одно є вайб, і це вайб Андре Бенджаміна, його ні з чим не сплутати, навіть без його голосу, з першої хвилини зрозуміло чий це альбом. Як події, як явищу, я аплодую цьому альбому, його сміливості, амбітності та гумору. Чи в захваті я від нього музично? Мабуть, що ні. Це все ж таки музика для медитації, для спіритуальних пошуків. Від першої сольної платівки André 3000 я очікував дещо іншого (як і всі), але яке це моє значення, головне, щоб виправдались очікування самого Андре. А назви у треків тягові.