Super Pink Moon

все тут створює дуже класну унікальну атмосферу, звучання, обкладинка, сенси, одночасно холодні, космічні, інтроспектні, дійсно в цих піснях чую людину, яка зростала на тій самій музиці, естетиці, фільмах, книжках, буквально у кожному треку є якийсь хук, щось зовсім по-різному цікаве, при першому прослуховуванні всі вау-ефекти працюють, як треба, тому визначення українського альбому року для мене звузилося до вибору між двома релізами Ігоря Пришляка

як це часто любить робити інший Ігор, можу звинуватити Inertia у надмірному жанровому туризмі