Складно мені якось критикувати цей альбом, враховуючи ту трагедію, яка з ним повʼязана. Проте. Сингли так і залишились найкращими піснями на Фаталізмі, решта пісень або намагаються повторити ту саму формулу, або... насправді, тільки трек Parasites якось відрізняється. В принципі якщо оцінювати цю роботу, як шоу-кейс дуже крутих гітарних рифів, то вона феноменальна — є мінімум 11 дійсно дуже крутих рифів. Але якщо взяти цілком, то виникає набагато більше питань, особливо коли я слухаю один й той самий чистий приспів тричі (у With Regard 4 рази!) за пісню, хоча я вже чув його у попередньому треку теж. Все-таки в цьому жанрі металкору багато гуртів уїхали набагато далі, як в плані звуку, так і сонграйтінгу, ніж ця простенька схема: брутальні куплети, солодкі приспіви, дефолтна електроніка на фоні, тяговий гітарний тон. Це все дуже добре зроблено, хоч і одноманітно, але навіть локальні гурти вже звучать не набагато гірше, а іноді й цікавіше. На превеликий жаль, альбом про мінливість життя, цього життя повністю позбавлений.