З самого початку свого формування цей гурт намагався струсити рок-музику, з кожним альбомом ці тектонічні зміни приймали все більше чудернацьку форму, проте в базисі своєму завжди залишались пісні. Так, форма була різна: шугейзова, блекенд, маткор, а всередині пісня. Схоже, що зі своїм останнім релізом The Armed прийшли ще й до пісні зовні, де форма більше не превалює над сенсом. Знов нове звучання, для когось надто легке, але все одно багатошарове і зовсім (звично) неортодоксальне. Це знайоме відчуття, що одночасно грає декілька пісень теж залишилось. Хоча вектор змістився десь в сторону гаражного інді-року, щось на кшталт The Strokes. Звісно, ці зміни не всім прийдуть до смаку, і як мені здається, саме шанувальникам гурта це сподобається найменше. Perfect Saviors дивні, не важкі, інтроспектні — їхній психоделічний вайб дійсно націлений на спасіння, а не руйнацію, тому я не здивований, що вони саме такі. Я теж залишаюсь фанатом ULTRAPOP та Only Love, але не можу відмовити своєму улюбленому проєкту в розвитку й більшому успіху на ширшу аудиторію, хай спробують, наче щось получається.