Не те щоб цей анонімний проєкт раніше легко було класифікувати, або, як кажуть англійською, to pigeonhole, але коли вони зненацька вирішили зробити повний уроборос та дещо повернутися до свого оригінального звучання після обережних спроб стати дещо доступнішими — це стало просто неможливо. Звучання The Armed тепер існує в якомусь своєму метавсесвіті, без знання повного лору якого, так одразу зрозуміти TFIHAENTBD буде, мабуть, складно. Він одночасно має в собі енергію перших релізів, саунд дизайн середнього періоду та хуковість Perfect Saviours, звісно ж, додаючи до цього щось нове, нервовіше. Унікальний результат такої хитромудрої комбінації стало те, що гурт звучить легко там, де вони грають щось гучне, щільне, хаотичне, і навпаки моторошно там, де починаються чергові експерименти з електронікою та цією їхнього багатошаровою атмосферою. Тож гурт продовжує звучати просто надзвичайно унікально. Аналогів цьому дійсно немає.