Oxbow

Я вже декілька років підписаний на розсилку Юджина Робінсона, вокаліста Oxbow, і хочу сказати, що це найцікавіше чтиво. Він людина ерудована майже в будь-якому домені, тому я не був здивований, що навіть без політичного контексту мій тезка доволі швидко розібрався, хто є хто у повномасштабному вторгненні росії на нашу землю, та написав дуже приємного відритого листа, який я всім раджу прочитати й теж підписатися на його регулярну кореспонденцію. Звісно, ще я наполегливо рекомендую послухати новий альбом Оксбоу, він дійсно геніальний у всьому, що намагається зробити, не просто ж так платівка вийшла не лейблі Майка Паттона.

це вже звісно не той атональний нойз-рок, як колись, проте фірмовий вайб гурту все одно прослідковується, є ті самі пʼянкі гітарні рифи, клаустрофобний споукен ворд, екзистенційні плутані тексти, але все ж подорослішали, ще більше в порівнянні з Thin Black Duke, окрім оркестрових аранжувань додалось багато ще й хорових, які буде цікаво послухати уважніше навіть окремо від музики, ну і лірика, скажемо, змушує замислитись

не люблю казати про щось, що воно не для всіх, але цей альбом точно не для всіх