Call of the void
Я фанбой Стівена Бродські, це загальновідомий факт. Я безмежно люблю Cave In, мені дуже подобаються його сольні релізи, не кажучи вже про Bloodmoon Конвержу та Old Man Gloom. Окремо місце серед цього шанування завжди займав Mutoid Men, проєкт Стівена з барабанщиком Converge Беном Коллером та басистом High on Fire. В принципі виходячи тільки зі складу можна уявити, яка буде у цього гурту музика. Вона доволі швидка, качова, але перш за все вона про рифи, рифи, рифи. Буквально кожна пісня мая гітарний риф, який ти одразу запамʼятовуєш, враховуючи, що це вже третій повноформатний альбом, дійсно дивовижно. Проте справжня цікавинка тут — чистий спів Бродські, який так гарно лягає на важкий акомпанемент, водночас створюючи якусь екзотику для жанру. В цілому Mutants це те саме, що було на попередніх альбомах, але саме з ними чомусь мені не вважається це за мінус, як й абсолютно безглузді тексти; щось в цьому є трушне, і давно забуте, коли метал-гурт не намагається вистрибнути зі штанів у всі сторони, щоб сподобатись якомога різноманітнішій та новій публіці. Єдина критика, яку я можу придумати: межа між двома основними гуртами Стіва на їхніх останніх роботах починає потрохи зникати, треба з цим щось робити.
продовжується серія найкращих клоузерів альбому, до Bleeder і Bandages додається ще й Setting Sun