Якщо так подумати, то QOTSA це найконсистентніший гурт в рок-музиці на сьогодні: 7 альбомів, жодного поганого. Так, я не був в захваті від Villains, але навіть він з часом суттєво grown on me. Чи розібʼє це комбо новий реліз? Звісно ж, ні. По синглах вже було ясно, що все буде добре; мінуснувся мерзенний продакшен Ронсона, повернувся фірмовий пʼянкий вайб. Проте прослухавши In Times New Roman декілька разів мушу сказати, що не все так просто. За стрибучими ритмами та дурнуватими гармоніями замаскований дуже глибокий біль, і це насправді якийсь особливий талант — змусити слухача танцювати під такий похмурий зміст. У Джоша були дуже непрості декілька років, проблеми зі вживанням, скандал з розбитою камерою фотографки, болісне розлучення і… рак. Це, мабуть, і є ті часи, про які йдеться в назві платівки. Сама музика при тому більше нагадує простіший період в історії існуванні гурту, альбом Era Vuglaris. Навіть хронологічно його було б правильніше розмістити після Ери та до Like Clockwork, зімкнувши трикрапку. Тут знов можна почути різномаїття у піснях і настроях, присутні й цікаві нові експерименти, так і ностальгічна рефлексії на своє минуле звучання. Однак в цілому відчувається, що альбом набагато агресивніший, ніж три-чотири попередні, є в ньому якийсь неприборканий нерв. Знов таки, з оглядом на досвід Гоммі останніх років не дивно. До речі, дуже цікаву річ він сказав про те, чого цей запис зайняв стільки часу: «Якщо ваш дах затоплює, ви не говорите: “Ми повинні зробити про це альбом!” Ви спочатку маєте не дати собі потонути.» Є над чим подумати…