Не дуже мені подобався цей гурт, якось завжди це було на щось схоже, але гірше і не таке цікаве. Так було до цього альбому. Де Pupil Slicer нарешті знайшли свій власний голос. Виявилось, що він набагато лютіший за їхні інфлюєнси, навіть дещо приблекований і не без сміливості в експериментах. Звісно ж, вплив Роло Томасcі все одно дуже відчутний, до того в них той самий продюсер, що на останніх альбомах Єви й компанії, і таке порівняння, на жаль, не буде на користь лондонському тріо: в них все ж помітно слабші вокали. Але в якійсь мірі це компенсується просто нереально винахідливими рифами та захоплюючими аранжуваннями. Саме гітарна робота на Blossom дійсно вражає, хоч їхня фантазія дещо видихається під кінець, першу половину альбому вони розвалили сповна. Після таких релізів стає трошки спокійніше за жанр, щось з тим маткором та буде.
за цю восьмихвилинну пісню я б дав їм ще одну зірочку