Пам’ятаю часи, коли Марс Вольта були дійсно значущим гуртом, справжній авангард прогресивного року. Кожен реліз був очікуваним та завжди мав у собі якийсь сюрприз, неочікуваний твіст у звучанні чи матеріалі. Десь в ті часи вони пообіцяли фанатам справжній акустичний альбом, що вже само по собі було доволі дивно. І цим «акустичним» альбомом став Octahedron. На думку багатьох це було сприйнято, як не дуже вдалий жарт, а ось через 14 років вони все ж таки випустили свій акустичний альбом. Який насправді є їхнім попереднім альбом зіграним в акустиці. Звучить приємно, гарно, але не можу сказати, що додає щось нове до тих пісень, які вже були доволі прості в своїх аранжуваннях. Але в якоїсь мірі він змусив мене більше полюбити Октахедрон.