Напевно найочікуваніший альбом цього року, а для більше знайомих з гуртом й всіх останніх трьох. Враховуючи хто і як працювали над цим Перетворенням, гадаю, немає сенсу обговорювати його кришталеве звучання, неперевершену майстерність виконання та блискучі аранжування. Це просто вже за замовчанням тут присутнє. Коли робота настільки поважно оформлена, хочеться зануриться в щось більш метафізичне і саме в ті сенси, які вона має викликати. Особливо, якщо назва й обкладинка натякають на ту саму кафківську історію Грегора Замзи. Але виявилось, що у Циферблата це зовсім інша, не менш захоплююча, оповідь. Вона трошки юнацька, спочатку наївна, а під кінець розкривається, як нічна лілія — і там в середині зовсім не тарган, а доросліша людина. Такий жанр в літературі та кіно називається: coming of age, і на мої памʼяті це, мабуть, перше таке музичне оповідання в нашій культурі. За цією трансформацією надто цікаво слідкувати, і тільки так це жанрове різномаїття отримує якесь логічне пояснення. Наближуючись до гірко-солодкого фіналу ліричний герой наче втрачає цноту, тексти стають все менш метафоричними, музика серйознішою, дійсно дуже красиво зроблено. Хоч це однозначно буде одним з найкращих українських альбомів 2023 року, його звісно є за ще покритикувати, але не хочу витрачати на це час, краще ще раз послухаю.